Особливістю процесу професійно-практичної підготовки є пріоритет формування професійних умінь і навичок перед формуванням професійних знань. Знання є основою умінь, але головною метою, що визначає специфіку професійно-практичної підготовки, як складової професійного навчання, виступають саме уміння і навички, які формуються поступово, в процесі всього періоду навчання.
Основним засобом професійно-практичної підготовки є продуктивна праця учнів. Участь учнів у продуктивній праці, необхідність прийняття ними самостійних рішень у різних виробничих ситуаціях об’єктивно визначають високі вимоги до рівня їх пізнавальної та навчально-виробничої активності.
Професійно-практична підготовка здійснюється на основі тісного взаємозв’язку теорії і практики, що визначає необхідність, по-перше, координації вивчення спеціальних дисциплін і виробничого навчання таким чином, щоб теорія випереджувала практику як за змістом, так і за часом вивчення; по-друге, високого рівня спеціальних знань майстра виробничого навчання; по-третє, реалізацію тісних міжпредметних зв’язків у діяльності майстрів виробничого навчання і викладачів спеціальних дисциплін.
Специфічною особливістю процесу професійно-практичної підготовки є поєднання навчання учнів у спеціально організованих умовах, а саме на уроках виробничого навчання в майстернях та лабораторіях навчального закладу та в умовах реального виробництва.
Основна мета професійно-практичної підготовки – формування в учнів професійних умінь і навичок – визначає специфіку засобів реалізації цього процесу. Разом із дидактичними засобами особливого значення набуває матеріально-технічне забезпечення навчально- виробничого процесу: обладнання, оснащення, пристрої, робочі інструменти, контрольно-вимірювальні засоби, матеріали (сировина).
Особливістю процесу професійно-практичної підготовки є і можливість виділення у ньому певних періодів, кожен з яких характеризується специфічними способами його здійснення – формами, методами, засобами.
Можна виділити наступні періоди професійно–практичної підготовки:
* вступний – ознайомлення учнів із змістом їх майбутньої професії, традиціями навчального закладу, умовами навчання, правилами внутрішнього розпорядку тощо;
* підготовчий – основною метою якого є попереднє оволодіння учнями основами професії – трудовими прийомами, операціями, з яких складається цілісний трудовий процес, характерний для змісту професії, яка вивчається. В процесі цього періоду в учнів формуються первинні уміння – своєрідний фундамент для наступного формування основ професійної майстерності;
*період освоєння професії – основний період професійно-практичної підготовки, у який відбувається становлення, формування, розвиток професійних умінь учнів, набуття ними професійних навичок. Речовим змістом професійно-практичної підготовки у цей період є виконання учнями навчально-виробничих робіт, функцій, обов’язків, які поступово ускладнюються. При цьому учні повинні виконувати навчально-виробничі роботи із дотриманням необхідного ритму і темпу, якісно та з дотриманням вимог безпеки праці;
* удосконалення основ професійної майстерності і спеціалізації учнів – заключний період професійно-практичної підготовки, впродовж якого учні виконують навчально – виробничі роботи, що відповідають за змістом та рівнем складності вимогам, визначеним освітньо-кваліфікаційною характеристикою державного стандарту професійно – технічної освіти. Наприкінці цього періоду учні виконують виробничі роботи із продуктивністю праці, дорівняної до продуктивності праці кваліфікованих робітників і спеціалістів відповідного рівня кваліфікації. Цей період включає відпрацювання учнями професійних умінь і навичок в процесі виконання ними складних робіт комплексного характеру як в умовах навчальних майстерень, так і в умовах виробничої практики.
Виробнича практика є заключним етапом професійно-практичної
підготовки учнів за відповідний етап навчання (кваліфікаційний рівень) з професії. Проводиться виробнича практика безпосередньо на робочих місцях з метою подальшого розвитку та удосконалення набутих учнями якостей, які характеризують основи їх професійної майстерності, формування кваліфікованих робітників, спроможних успішно виконувати роботу у відповідності до вимог освітньої кваліфікаційної характеристики державного стандарту професійно – технічної освіти, а також з метою забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації учнів у трудових колективах .
За своїми завданнями та організацією виробнича практика суттєво відрізняється від періодів навчання, що їй передували.
Основними завданнями виробничої практики є:
- адаптація учнів, слухачів до конкретних умов сучасного виробництв;
- закріплення теоретичних знань і наступне удосконалення професійних умінь і навичок;
- оволодіння сучасними технологіями та прогресивними методами виконання робіт в умовах виробництва;
- оволодіння досвідом передовиків і новаторів виробництва;
- освоєння встановлених виробничих норм якості та досягнення заданого рівня продуктивності праці;
- розвиток інтересу учнів, слухачів до обраної професії і прагнення до подальшого вдосконалення своєї кваліфікації.
По закінченню виробничої практики на кожному етапі навчання передбачено вихідний контроль. Це поетапна або державна кваліфікаційна атестація, яка включає кваліфікаційну пробну роботу відповідного кваліфікаційного рівня та державний кваліфікаційний іспит або захист дипломної роботи, проекту чи творчої роботи, що їх замінює.
Мета кваліфікаційної пробної роботи є визначення рівнів опанування учнями теоретичними знаннями і практичними уміннями та навичками з виконання визначеного виду робіт відповідного кваліфікаційного рівня.