Насильство в освітньому середовищі має різний характер і природу. Воно
може проявлятися як у формі одноразових, так і в вигляді систематичних дій. Але ці дії завжди завдають шкоди психічному та фізичному здоров’ю всіх
учасників/учасниць цього процесу.
Виявити випадки насильства в закладі освіти достатньо важко. Передусім
тому, що насильство відбувається переважно в місцях, де відсутній контроль і
нагляд дорослих. До того ж і потерпілий, і спостерігачі воліють не повідомляти
нікого про випадок, щоб їх не вважали «ябедником/ябедницею» або через страх зізнатись.
Найнебезпечнішим є повторюваність випадків насильства в освітньому
середовищі. Саме систематичні насильницькі дії є булінгом або цькуванням.
Термін «булінг» походить від англійського слова “bully», тобто хуліган, забіяка, задира.
Булінг (цькування) – це діяння (дія або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Варто пам’ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або
конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:
По-перше, це систематичність (повторюваність) діяння – вчинення різних
формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в
тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів
стосовно однієї і тієї ж особи;
По друге, булінг (цькування) майже завжди має злий умисел, коли метою
дій кривдника є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
По-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил – владний
дисбаланс між кривдником і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у
фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному
статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб),
ментальному розвитку тощо;
По-четверте, відсутність розкаяння у кривдника.
Варто пам’ятати, що булінг (цькування) ніколи не припиняється самостійно – потрібно втручання сторонніх осіб, захист і допомога потерпілому, кривднику та свідкам.
Конфлікт – це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп.
Для конфлікту як способу взаємодії характерним є:
По-перше, його не регулярність та випадковість (відсутністю злого умислу);
По-друге, баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс
(симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціально- психологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров’я, ментального розвитку тощо;
По-третє, спостерігається розкаяння сторін конфлікту та спрямованість
зусиль сторін конфлікту на його вирішення.
Найчастіше булінг (цькування) відбувається в місцях, де контроль або нагляд дорослих найменший або взагалі відсутній. Це можуть бути коридори, вбиральні, роздягальні, подвір’я, сходи, їдальня тощо. Іноді дитина може піддаватися булінгу (цькування) й поза територією закладу освіти. Такі випадки можуть трапитися по дорозі додому, у дворі дому, під час екскурсій тощо. Крім того, за умови віртуалізації сучасного соціального простору закономірно, що і прояви опосередкованої агресії та булінгу (цькування) перемістилися в зону он-лайн, в якій діти перебувають повсякчас незалежно від місця їх фізичного перебування.
Варто зазначити, що булінг (цькування) в освітньому середовищі відбувається не тільки між здобувачами освіти. Специфічною проблемою у освітньому середовищі є булінг (цькування) з боку педагогів по відношенню до здобувачів освіти. Такий булінг (цькування) може проявлятись через систематичні дії: необґрунтоване заниження оцінок, систематичне ігнорування думки здобувача освіти або його/її дій, вішання ярликів на учня/ученицю («А, ось, Дмитро у нас поганий хлопець»), принизливі слова, залякування («Відправлю до директора», «Викличу батьків до ліцею»). Іноді об’єктом такого булінгу (цькування) може бути ціла група, а іноді здобувачі освіти підпадають під булінг (цькування) з боку одразу декількох педагогів. Таку форму поведінки педагога можуть переймати й інші здобувачі освіти, що переростає у колективний булінг (цькування) жертви.
Булінг (цькування) розвивається за певною схемою і має декілька фаз розвитку, які можна зобразити як «Драбину булінгу (цькування)» – від моменту зародження до найвищої фази.
Кожна сходинка цієї драбини відповідає певному етапу розвитку булінга
(цькування), емоційному стану потерпілого та певним діям кривдника.
Проте булінг (цькування) може відбуватися й за іншою схемою – не
включаючи певні стадії цього процесу.
Втручання або переривання цього процесу можливе на будь-якій зі сходинок, тому важливо вчасно розпізнати булінг (цькування) в освітньому середовищі та зупинити цей процес на більш ранніх стадіях, коли ситуація не дійшла до найвищої сходинки.
З розвитком сучасних електронних технологій насильницькі дії (передусім прояви психологічного, сексуального насильства) при булінгу (цькуванні) часто вчиняються за допомогою електронних засобів комунікації, що має назву – кібербулінг, який може проявлятись в різному вигляді:
●перепалки, або флеймінг – обмін короткими гнівними репліками в чатах, форумах, дискусійних групах тощо;
●нападки – повторювані образливі СМС-повідомлення, в меседжери, постійні дзвінки тощо;
●обмовляння – це розповсюдження принизливої неправдивої інформації
через текстові повідомлення, фото, відео з використанням засобів електронного
зв’язку;
●самозванство або перевтілення в певну особу, використовуючи її акаунт в соціальних мережах, блогах, пошті, системі миттєвих повідомлень тощо;
●ошуканство або видурювання конфіденційної інформації (текстів, фото,
відео) та її передача в Інтернеті або поштою тим, кому вона не призначалась;
● сталкінг або кіберпереслідування – це дії з прихованого вистежування,
зазвичай зроблені нишком, анонімно, з метою нанесення психологічної або фізичної шкоди;
● знімання на відео реальних нападів з метою їх поширення в інтернет мережі або хепіслеппінг;
● використання інтернет-спілкування для подальшого вчинення дитиною
певних дій, зокрема використання її у сексуальних цілях (кібергрумінг) або доведення до самогубства («спільноти смерті»).
Постійно з’являються нові прояви кібербулінгу, що потребує особливої
уваги до інтернет безпеки дітей з боку дорослих, формування навичок безпечної поведінки в мережі у дітей, особливо, якщо інтернет мережа використовується в закладі освіти під час навчання.
