Письменник з мужнім і чутливим серцем

Цього року відзначають 100-річчя від дня народження Григорія Михайловича Тютюнника.

Коли говорять прізвище Тютюнник, неодмінно згадують перше Григора — великого українського новеліста. Але потрібно нагадати, що Григір і Григорій були братами по батькові, Григорій – старший. Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (Їгором). Записувати дитину відрядили діда по матері, але він по дорозі до сільради добряче випив за здоров’я новонародженого. А коли ж дід потрапив до сільради, то переплутав ім’я і записав онука Григорієм. Про цю витівку дізналися, коли Їгору-Григорію було вже років п’ятнадцять — на той час у батька у новій сім’ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором.

Народився майбутній письменник 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині. Був свідком голодомору 32-33 років. На фронт пішов добровольцем, був двічі тяжко поранено, двічі тікав з полону, також брав участь у діях партизанських загонів — на території Кіровоградщини та Чехословаччини.

Він важко пережив воєнні роки, до кінця життя носив осколок біля серця. Після війни був на педагогічній праці, працював співробітником львівського журналу “Жовтень”, вів активну літературну діяльність. Творчий доробок митця складає збірка оповідань «Зоряні межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника світ побачив його збірку поезій воєнного часу «Журавлині ключі» який опубліковано 1963 року.

Роман Григорія Тютюнника «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Поява роману стала справжньою подією в літературному житті України. Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.