У жорнах репресій
18 і 19 травня – пам’ятні дні в історії української державності, пов’язані з наслідками комуністичної експансії. Адже події, про які згадуємо в ці дні, – трагічна сторінка історії, в яку вписано мільйони імен невинно загублених і репресованих наших співвітчизників.
У травні 1944 року сталінський режим підготував і здійснив силами НКВС-НКДБ спецоперацію примусового виселення корінного народу Криму – кримських татар. Їх загнали у товарні вагони і повезли у Сибір і Середню Азію. Внаслідок депортації загинув майже кожний другий представник кримськотатарського народу. Тепер Росія, анексувавши Крим, знову чинить тиск на кримських татар.
Весна буяла. Природа ігнорувала війну, яскрава зелень радувала очі, а напоєне пахощами квітів повітря вмикало інстинктивне бажання жити. У цей час – вранці 18 травня 1944 року – у домівки кримських татар прийшли люди зі зброєю.
Понад 32 тисячі бійців військ НКВС обходили усі помешкання кримських татар і оголошували ультиматум: у найкоротший час взяти все необхідне, дітей і немічних старих, повантажитися на вантажівки і під конвоєм їхати до залізничних станцій.
Тих, хто чинив опір, за свідченнями очевидців, розстрілювали на місці.
Нажаханих людей на залізниці «під зав’язку набивали» у товарні вагони.
До четвертої дня 20 травня 1944 року кримських татар у Криму не стало. Саме обговоренню цих подій були присвячені класні години, що пройшли серед учнів груп нашого закладу 19 травня.
