Старі оголошують війну, а помирати ідуть молоді
Герберт Губер
Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Не злічити страшного невимовного горя у тих сім`ях, до яких прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, коханого, чоловіка. Жахлива трагедія, гинуло покоління, народжене у 60-х. Ніколи не повернути тих, хто навіки залишився на війні, для кого вона ніколи не закінчиться. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарешті в далекому 1989 р. закінчилась для народів колишнього СРСР десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів — інтернаціоналістів.
14 лютого 2020 року в нашому ліцею було проведено урочисту лінійку, присвячену 31-й річниці виведення військ СРСР із Афганістану та вшануванню учасників локальних конфліктів на території інших держав. Очі туманить ядуча сльоза, руки скувала утома, палить їй душу афганська гроза — син не вернувся додому. Роки летітимуть, мов журавлі, та не полегшає втрата, доки ходитиме по землі Мати солдата. Цими словами, учні групи Б-17, АсЕл-4 разом з класним керівниками Ногою В.М. та Сич А.В. розпочали тематичну лінійку пам’яті, присвячену 31-річниці виводу військ з Афганістану під назвою “Крізь пекло Афганської війни”. Оповідачі розповіли про події, що відбувалися на території Афганістану, про подвиги, які здійснили воїни. Також нагадали, що сучасники не повинні забувати про воїнів-інтернаціоналістів, які в мирний час віддали своє життя, здоров”я за спокій в нашій країні. Сьогодні ми вшанували пам’ять тих, хто поліг в афганських ущелинах, та кланяємося тим, хто прийшов з війни живим, хоча з пораненою душею.
