Поет, який перелив Україну в слово
“За винятком, може, Шевченкових віршів і Гоголевих українських повістей, наша література ще не знала такої української книжки, як “Старший боярин”. Якщо можна перелити Україну в слово, – то це повість Осьмаччина. Якщо може слово запах України пронести, – то пахтить ця книжка всією запашністю України. Якщо можна в слові збудувати батьківщину-державу, – то це вона збудована, зримо і живовидячки”. Так висловився про книгу Тодося (Теодосія) Осьмачки “Старший Боярин” Професор Гарвардського та Колумбійського університетів Юрій Шевельов.
В 2020 році відзначають 125-ти річчя з дня народження Тодося Осьмачки.
Народився майбутній поет, прозаїк та перекладач 16 травня 1895 року на Черкащині в селі Куцівка у багатодітній родині. Середню освіту батьки спромоглися дати лише йому, а от вищю освіту прийшлося здобувати самотужки.
Талант до письменства проявився ще у школі, де він пробував писати свої дитячі поеми. Вперше його вірш був надрукований у газеті “Черкаські вісті”. Коли розпочалася Перша світова війна, його мобілізували до армії. Уже на війніі, розуміючи всю безглуздість воєнних дій , симулював туберкульоз, щоб розпрощатися з армією. І свого таки домігся. Після повернення з фронту розпочав навчання у Київському інституті народної освіти. У 30-х над письменником загуркотіла безжальна машина сталінських репресій, але йому вдається прикинутися божевільним та втекти з під варти. Довго переховувався та поневірявся по чужих хатах, і лише в 1942 році Осьмачка вернувся до Львова.
В 1944 році Тодось змушений був емігрувати перед наступом радянських військ. Спершу була Німеччина. Саме в еміграціїі засяяв та по-новому розкрився його письменницький талант. Побачили світ “Старший боярин”, “План до двору”, “Ротонда душогубців”. У 1954 році вийшла книга-підсумок поетичних праць “Із-під світу”. В еміграції він займається перекладацькою діяльністю і мандрує світом. Переїхавши до Сполучених штатів Америки, Осьмачка намагається зосередитися на творчості, але гнаний постійними страхами і страждаючи від манії переслідувань, постійно переїжджає, всюди і ніде – перекоти-поле. У Мюнхені, на початку липня 1961 року, прямо посеред вулиці його розбив параліч. Друзі своїм коштом доправили Осьмачку до США на лікування у психіатричну лікарню “Пілгрім Стейт Госпітал”, з якої він вже живим не вийде. 7 вересня 1962 року його серце зупинилося назавжди. Похований він у штаті Нью-Джерсі.