З пісні слів не викидають….

З пісні слів не викидають….

Чорний птах розправив крила,

Біль і смуток полонили.

Україну, мов дівчину,

Обійма печаль.

Розділю печаль з тобою

І нехай над головою

Білим птахом відлітає

У блакитну даль!

Я нікому не віддам твою весну,

Край зелений і незайману красу,

Дикий ліс, квітучий яблуневий сад,

Тиху велич переплетених Карпат!

Україна – моя радість і журба,

Моя тиха, віком стомлена сльоза.

Ми разом з тобою будемо завжди,

Моя пісне, білим голубом лети.

Ланцюгом могутнім гори

Затягли її простори,

Україна, мов дитина,

Притулилася.

Зачароване красою

І блискучою росою

Жовте сонце охоронцем

Зупинилося.

Україна – моя радість і журба,

Моя тиха, віком стомлена сльоза.

Ми разом з тобою будемо завжди,

Моя пісне, білим голубом лети.

Автор слів – Олена Мельник