Нація повинна боронити свою мову більше, ніж навіть свою територію
Так колись давно, розуміючи глибину проблеми з якою стикалася українська мова у всі віки, сказала велика поетеса українського народу Леся Українка. А хтось із великих сказав: «Усе минає, а слово залишається. Зникають у безвісті держави, володарі, раби. На порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають ріки. Гори перетворюються на купи каміння. Все стає тліном і прахом, а написане слово залишається».
Залишається і несе крізь час голос людської душі. Це одне з найбільших див нашого світу. Диво написаного, надрукованого слова, яке пережило століття й покоління.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик землі рідної, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.
21 лютого – унікальне свято. Воно є і спільним, і водночас вузько родинним для людей, яких об`єднала спільна історична доля.
Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок.
Святкуємо ми цей день із присмаком гіркоти. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи із 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.
Колектив ліцею не стояв оторонь 21 лютого 2020 року та долучився до святкування Міжнародного дня рідної мови, демонструючи свою повагу і любов рідного слова. У цей день викладачі української мови і літератури ліцею проводили із здобувачами освіти мовознавчі свята, конкурси та лінійку-вшанування українського слова. Учасники заходів довели собі і всім присутнім, що знають українську мову, люблять її, розмовляють нею, а головне – пишаються рідною мовою! Мова – це великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – наша українська мова. Пишаймося нею, знаймо її, говорімо нею, захищаймо її!
