Доля, намальована в квітах
Її полотна експонуються на міжнародних виставках, репродукції розходяться тисячними тиражами й жодного не залишають байдужим. І це при тому, що вона не мала жодної освіти – ні початкової шкільної, ні художньої. А слова Пабло Пікасо: “Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б увесь світ заговорити про неї!” – облетіли весь світ. І це все про Катерину Білокур, якій в цьому році 7 грудня виповнилося б 120 років від дня народження.
Народилася художниця в селі Богданівка в Яготинському районі Київської області. Саме там, в невеликому будинку, де все життя прожила художниця , було створено музей – садибу Катерини Білокур.
До дня її народження хочемо познайомити вас з деякими фактами біографії цієї унікальної художниці.
В юності Катерина шила людям на замовлення, вишивала, була своєрідним дизайнером у рідному селі.
Катерина малювала декорації для драмгуртка, створеного в Богданівці її сусідом і родичем — Микитою Тонконогом, а також грала на сцені цього театру.
Батьки Катерини Білокур не вступили в колгосп, були одноосібниками, і сама художниця жодного дня не працювала в колгоспі.
Катерина Білокур робила пензлики з котячої шерсті і користувалася ними навіть тоді, коли вже була Народною художницею України і мала всі професійні засоби для малювання.
Художниця померла через тиждень після смерті матері – 10 червня 1961 року, від раку шлунка.
Мистецтвознавці ставлять мисткиню в один ряд із видатними художниками-примітивістами: Анрі Руссо, Іваном і Йосипом Генералічами, Марією Приймаченко, Ніко Піросманішвілі.
Запрошуємо вас насолодитися неповторними картинами Катерини Білокур.
https://drive.google.com/file/d/1BlpD1RL6WZePi6KhX8EuOOwQoDPmRbSp/view?usp=sharing