Батько українського театру
До 180 – річчя з дня народження Марка Лукича Кропивницького, українського драматурга, актора, режисера, композитора, хормейстера, антрепренера, педагога, театрального діяча.
Україна славиться багатьма відомими та славетними іменами, а якщо це сини Кіровоградщини, то гордість за своїх земляків вдвічі переповнює кожного земляка степового краю. Бо де ж іще, як не в самому серці нашої держави ми маємо такого талановитого й видатного діяча як Марко Лукич Кропивницький.
В історії вітчизняної культури Марко Лукич посідає винятково високе місце. Ще за життя сучасники шанобливо називали його «батьком українського театру». Геніальний актор, режисер і драматург, він до останніх днів працював для сцени. У творчому доробку Кропивницького чимало надбань. Він виконав близько 500 ролей, написав понад 40 драм та комедій. Марку Лукичу належить заслуга у створенні першої на Україні дитячої трупи. Золотий фонд української драматургії складають його кращі твори – «Дай серцеві волю, заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Олеся»
Зі сторінок біографії Марка Кропивницького
Марко Кропивницький був далекоглядною й професіональною людиною. Коли в 1881 році скасували заборону українського театру й почали виникати та розвиватися українські трупи у Києві, Харкові, Одесі, то жодна з них не зацікавила Кропивницького, який прагнув кардинальних змін.
Рік потому він створює свою трупу під назвою Товариство акторів, якому за словами Івана Франка «Судилося стати трупою найкращих артистів світової слави». І справді, пророчі слова І.Франка не тільки справдилися, а й почали відблискувати золотими переливами таких відомих особистостей як М. Заньковецька, М. Садовський, П. Саксаганський, М. Садовська-Барілотті, І. Карпенко-Карий. Завдяки союзу Товариств акторів М. Кропивницького з трупою М. Старицького, де Марко Лукич став головним режисером, з’явився новий театр, на сцені якого вище перелічені актори виставляли твори відомих народних митців:Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Котляревського. Саме ці твори й принесли велику славу театру корифеїв. Театральні критики Петербурга порівнювали виступи трупи М. Кропивницького з виступами відомої на увесь світ «Майнінгенців». Ця схожість полягала в театральному новаторстві Кропивницького, нової ідеї створення під час вистави акторського ансамблю, заміну мальованих декорацій об’ємними, відтворення театральних сцен в усіх побутових деталях.
Усе життя М.Л. Кропивницького – промовистий приклад служіння українському народові, рідному театру. Усе, що він не робив, йшло від щирого серця і було спрямоване на піднесення українського театрального мистецтва.
Марко Лукич часто і з великим успіхом виступав на сценах харківських театрів, ставив спектаклі спілкувався з багатьма відомими нашими земляками, діячами науки, культури та мистецтва: Д.Багалієм, І.Рєпіним, Д.Яворницьким, І.Мар’яненком, Б.Грінченком, М.Сумцовим. С.Васильківським, брав участь у просвітницьких і благодійних вечорах. Яскраве життя Кропивницького – це духовний подвиг незвичайної сили. Він дав Україні її духовне відродження, сприяв розвитку рідної мови, показав світові неперевершений український театр й цим назавжди викарбував своє ім’я на вікових сторінках світового мистецтва.