Тичина — феномен доби
В січні народилося багато відомих поетів, які прославили Україну за її межами. Серед них можна виділити і Павла Тичину – найвідомішого українського поета 20-х років ХХ ст.
Народився Павло Григорович 23 січня 1891 року на Чернігівщині в селі Піски. Походить зі старовинного козацького роду (його пращур, за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько поета був сільським дяком і одночасно вчителем безкоштовній сільській школі грамоти. Ось що згадував про це майбутній поет : “У нашій хаті в першій кімнаті із земляною долівкою (а була ще й друга кімната, з дерев’яною підлогою) стояли дві довгі парти. На кожній парті сиділо душ по 10 або ж по 12 учнів. Не знаю, скільки мені тоді вийшло років, коли я однієї зими вже підсідав то до одного, то до іншого учня і якось швидко, непомітно для себе вивчився читати.”
До вашої уваги ще декілька фактів про Павла Григоровича Тичину.
Був одним з 13-ти дітей у дяка Григорія Тичини.
Був співаком архієрейського хору при Єлецькому монастирі.
Лідія Папарук та Павло Тичина побралися аж 1939 року, коли поетові було 48, хоча до цього вони довгий час спілкувалися.
Свої твори Тичина писав лише олівцем.
Павло Григорович мав задатки художника, і в зрілому віці часто шкодував, що не пішов тим шляхом.
З 1943 по 1948 рік він очолював Міністерство освіти УРСР.
Самотужки досконало опанував майже 20 іноземних мов та перекладав твори світової літератури з 40 мов світу.
У 1921 році поет був вимушений влаштуватися на роботу в київську дитячу бібліотеку ім. Т. Г. Шевченка Помер у 1967 році та похований на Байковому цвинтарі.